Порушення правил і норм пожежної безпеки на підприємстві нерідко стає причиною пожеж. Дізнайтеся зі статті, які існують вимоги пожежної безпеки до електроустановок та організуйте експлуатацію електрообладнання належним чином.
Пристрої, в яких виробляється, трансформується, перетворюється, розподіляється чи споживається електроенергія, комутаційні апарати в розподільних пристроях електроустановок та всі види захисту електроустановок належать до електрообладнання.
Електроустановка — це комплекс взаємопов’язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.
Через незадовільний стан електричного устаткування, порушення правил його монтажу та експлуатації на виробництві можуть статися пожежі. Про те, як їм запобігти, — далі.
Правила улаштування електроустановок, затверджені наказом Міненерговугілля від 21.07.2017 № 476 (далі — ПУЕ);
Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Мінпаливенерго від 25.07. 2006 № 258 (далі — ПТЕЕС);
Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 № 4 (НПАОП 40.1-1.21-98; далі — ПБЕЕС);
Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджені наказом Мінсоцполітики від 21.06.2001 № 272 (НПАОП 40.1-1.32-01; далі — Правила № 272).
Вибір і встановлення електрообладнання здійснюють відповідно до вимог ПУЕ. При цьому до прийняття електроустановок в експлуатацію на підприємстві необхідно:
розробити відповідні експлуатаційні інструкції, оперативні схеми та технічну документацію;
укомплектувати штат електротехнічними й електротехнологічними працівниками, які пройшли відповідне навчання та перевірку знань;
забезпечити наявність запасних частин і матеріалів, випробуваних засобів захисту та інструментів;
увести в роботу засоби зв’язку, установки аварійного освітлення і вентиляції;
приміщення та споруди з електроустановками оснастити первинними засобами пожежогасіння та обладнати установками пожежної автоматики;
створити безпечні умови роботи для працівників тощо.
На кожному об’єкті відповідним розпорядчим документом повинен бути встановлений протипожежний режим. Крім того, для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення повинні бути визначені категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», а також клас зони згідно з «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» (НПАОП 40.1-1.32-01), які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщень, а також у межах зон усередині приміщень та ззовні.
Для того щоб забезпечити безпечну й надійну експлуатацію електроустановок, споживач створює електротехнічну службу або відділ із необхідною кількістю електротехнічних працівників, залежно від класу напруги живлення, складності робіт з обслуговування електроустановок (п. 1.3 розд. IV ПТЕЕС). Якщо створювати електротехнічну службу економічно недоцільно, споживач передає електроустановки за договором на обслуговування спеціалізованій організації.
Для безпосереднього виконання функцій щодо організації експлуатації електроустановок керівник повинен призначити особу, відповідальну за електрогосподарство. Вона повинна мати:
ІV групу з електробезпеки для обслуговування електроустановок напругою до 1 кВ;
V групу — для обслуговування електроустановок напругою понад 1 кВ.
Крім того, вона повинна мати освіту за відповідним напрямом (спеціальністю) електротехнічного або електромеханічного профілю, а також стаж роботи за цим напрямом:
з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр — не менше ніж рік;
освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр — не менше ніж два роки.
Особа, відповідальна за електрогосподарство, проходить навчання і перевірку знань з питань технічної експлуатації електроустановок, пожежної безпеки та охорони праці.
Працівники, що обслуговують електроустановки, зобов’язані з огляду на займану посаду чи роботу, яку вони виконують, мати відповідну групу з електробезпеки.
Фахівці служби охорони праці контролюють безпечну експлуатацію електроустановок. Вони повинні мати IV групу з електробезпеки (п. 1.3.2 розд. 1 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 № 4).
Вимоги пожежної безпеки до експлуатації електроустановок
Вимоги пожежної безпеки під час улаштування та експлуатації електроустановок встановлює розділ IV Правил пожежної безпеки.
Корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільчих щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів тощо підлягають зануленню або заземленню відповідно до вимог ПУЕ.
Електричні машини, апарати, обладнання, електропроводи та кабелі за виконанням і ступенем захисту повинні:
відповідати класу зони згідно з Правилами улаштування електроустановок, затверджених наказом Міненерговугілля від 21.07.2017 № 476 (далі — ПУЕ);
мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.
Замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання мають проводитись 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені ПТЕЕС.
Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом—виготовлювачем або електротехнічною лабораторією).
Електричне обладнання, машини, апарати, прилади, електрощити зі ступенем захисту оболонок менше ІР 44 повинні розміщуватися на відстані не менше 1 м від горючих матеріалів, за винятком матеріалів груп Г1, Г2.
Відстань між світильниками з лампами розжарювання та конструктивними елементами будинків з горючих матеріалів, за винятком груп Г1, Г2, повинна бути не менше таких значень:
номінальна потужність Р, Вт
мінімальна відстань, м
100
0,5
300
0,8
500
1,0
Інші види світильників повинні розміщуватися від горючих матеріалів та предметів на відстані не менше 0,5 м, від будівельних конструкцій, що містять горючі матеріали груп горючості Г3, Г4, — не менше 0,2 м, а від конструкцій із горючих матеріалів груп горючості Г1, Г2 — не менше 0,1 м.
У разі неможливості дотримання вказаних відстаней вони повинні бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами.
Відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито, до місць відкритого зберігання горючих матеріалів повинна бути не менше 1 м.
У разі відкритого прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ повинна становити не менше 0,01 м. За неможливості забезпечити вказану відстань провід слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу не менше ніж на 0,01 м.
При прихованому прокладанні таких проводів їх необхідно ізолювати від горючих основ суцільним шаром негорючого матеріалу.
Електрощити повинні оснащуватися схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту.
Електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати встановлюються на не горючі основи або з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити не менше ніж на 0,01 м.
Після закінчення роботи потрібно відключити напругу:
у всіх незалежно від призначення приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом;
з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення.
Виняток — чергове освітлення, протипожежні та охоронні установки, а також електроустановки, що за вимогами технології працюють цілодобово
Підстава — пункт 1.19 розділу IV Правил пожежної безпеки.
Усі електроустановки, які працюють цілодобово, повинні мати свій апарат захисту та заживлюються самостійними лініями, починаючи від увідного пристрою в будівлю. Їх вимкнення від електропостачання виконується одним загальним вимикачем, розміщеним біля виходу з будівлі.
Електрообладнання може застосовуватися у вибухонебезпечних зонах лише за умови відповідності їх рівня вибухозахисту (ступеня захисту оболонки) класу зони.
Над вибухонебезпечними зонами будь-якого класу як у приміщеннях, так і в зовнішніх вибухонебезпечних установках заборонено:
розміщувати електрообладнання без засобів вибухозахисту;
прокладати електропроводи і кабелі над цими зонами способами, що не допускаються у вибухонебезпечних зонах відповідно до Правил № 272.
На електродвигуни, світильники, інші електричні машини та обладнання, встановлені у вибухопожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують на їх ступінь захисту.
В електропроводках вибухопожежонебезпечних зон відгалужувальні та з’єднувальні коробки повинні бути закриті кришками з негорючих або важкогорючих матеріалів. З’єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів.
Застосування електричних опалювальних приладів у приміщеннях категорій за вибухопожежонебезпекою А та Б забороняється.
Для загального відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень з вибухопожежонебезпечними зонами будь-якого класу, архівів, книгосховищ та інших подібних приміщень необхідно передбачати встановлення апаратів відключення (вимикачів) поза межами (ззовні) вказаних приміщень на негорючих стінах або на окремих опорах.
Процедуру опосвідчення електроустановок напругою до 220 кВ регламентує Порядок проведення опосвідчення електроустановок споживачів, затверджений Держнаглядохоронпраці від 30.12.1999 № 258 (НПАОП 0.00-6.15-99). Опосвідчення електроустановок проводять, щоб визначити стан їхньої безпеки та умови їх подальшої експлуатації.
Безпосередні вимоги до того, як проводити опосвідчення електроустановок споживачів, визначають розділ 8 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Мінсоцполітики, Держпраці від 09.01.1998 № 4; НПАОП 40.1-1.21-98 (далі — ПБЕЕС) та НПАОП 0.00-6.15-99.
Порядок регламентних робіт з опосвідчення електроустановок споживачів встановлює керівник підприємства (власник) згідно з орієнтовним переліком робіт. Опосвідчення електроустановок можна проводити одночасно для підприємства в цілому або по його окремих електроустановках.
Керівник підприємства видає наказ про проведення опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів і створення комісії підприємства.
Періодичність опосвідчення — раз на три роки. Позачергове опосвідчення підприємства проводять на вимогу контролюючого органу у випадку істотного зростання електротравматизму, наявності категорійних аварій та в інших обґрунтованих випадках.
Рівень безпечності електроустановок оформлюється актом, який готується комісією підприємства і затверджується керівником.
За відсутності на підприємстві кваліфікованих спеціалістів, регламентні роботи виконуються залученими спеціалістами інших підприємств.
Опосвідченням передбачається:
перевірка наявності експлуатаційної і виконавчої документації в обсягах, передбачених вимогами нормативно-правових актів під час експлуатації електроустановок, паспортно-технічних даних, інструкцій щодо експлуатації устаткування;
визначення достатності і працездатності захисно-блокувальних пристроїв;
оцінка стану безпеки електроустаткування, а також стану будівельної частини будівель і споруд енергетичних об’єктів;
перевірка періодичності і якості виконання регламентних робіт щодо обслуговування електроустаткування тощо.
Опосвідчення стану електроустановок передбачає, поміж іншого, оцінку рівня фахової підготовки працівників з питань безпеки, відповідності кваліфікації до робіт, які вони виконують. Фаховий рівень працівника під час допуску до роботи з електроустановкою визначає група електробезпеки.
порушення правил експлуатації електросвітильників.
Пожежі виникають також через:
несправність технологічного устаткування:
передчасний вихід з ладу;
неякісний повсякденний огляд;
несправність контрольно-вимірювальних приладів;
несвоєчасність проведення планово-попереджувальних ремонтів;
порушення технологічного регламенту з вини обслуговувального персоналу в разі поломок контрольно-вимірювальних приладів, неякісного догляду;
порушення вимог правил пожежної безпеки під час ремонту технологічного обладнання.
Щоб не допустити пожежі в електроустановках, розглянемо детальніше кожну з основних причин виникнення загоряння.
Коротке замикання
Коротке замикання — аварійний режим в електроустаткуванні, коли виникає з’єднання провідників, що перебувають під напругою. Займання через коротке замикання виникає внаслідок:
пробою ізоляції через підвищення напруги чи перегріву у місцях механічного пошкодження в процесі експлуатації, локального підвищення вологості або агресивності середовища, від дії старіння або внаслідок заводського дефекту;
випадкового або навмисного з’єднання струмопровідних жил, кабелів і проводів між собою.
Пожежна небезпека при коротких замиканнях пов’язана з високою температурою дуги в зоні замикання, яка досягає 2000—4000 °С. Це зумовлює займання ізоляції проводів і кабелів і спричиняє утворення в момент замикання розплавлених часток, здатних розлітатися на значні відстані та утворювати самостійні осередки пожеж.
Перевантаження — це аварійний режим, за якого у провідниках електричних мереж виникає струм, що тривалий час перевищує нормативне значення.
Основні причини перевантаження:
ввімкнення в електричну мережу споживачів підвищеної потужності;
невідповідність площі поперечного перерізу жил проводів робочим струмам.
Тривале перевантаження призводить до нагрівання провідників, що може викликати займання ізоляції.
Перехідний опір
Перехідний опір виникає в місцях поганого з’єднання проводів електричних контактів машин, апаратів тощо. У цих місцях виділяється значна кількість тепла, що здатна призвести до займання ізоляції, а також горючих речовин, що розташовані поруч.
Перехідний опір буде меншим, якщо збільшити точки стикування контактів, тобто при обробці контактних поверхонь наждачним папером, при плоскій формі контактів, використанні щіток тощо.
Статична електрика
Іскрові розряди статичної електрики здатні запалити паро-, газо- та пилоповітряні суміші.
Реальну небезпеку може спричинити електризація людей, що працюють з рухомими діелектричними матеріалами. Це відбувається, коли людина носить одяг зі штучних синтетичних тканин, вовни, шовку, взуття, що не проводить електричний струм, а також під час руху по струмонепровідній підлозі.
Поверхня колб у лампах розжарювання, якщо вона покрита шаром пилу, може мати температуру до 250—300 °С. Під час перепадів напруги у мережі трапляються випадки розриву колб, що може спричинити пожежу.
Відповідальність за організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на керівника, який повинен призначити працівників, відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування.
Скачайте 
