Інструкція є нормативним актом, який містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією. У статті розповімо, які бувають види інструкцій з охорони праці та яких вимог потрібно дотримуватися при їх розробці.
Інструкція з охорони праці є нормативним актом, який містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи, трудові чи службові обов’язки.
Інструкції покликані подбати про безпеку працівників підприємства. Роботодавцям потрібно пам’ятати, що саме на них лежить відповідальність за створення безпечних умов праці працівників. Тому інструкції з охорони праці — це не просто формальний документ для «галочки», а запорука створення на підприємстві таких умов праці.
Вимоги до змісту, побудови та викладення інструкцій визначає Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 № 9 (далі – Положення № 9).
Інструкції з ОП розробляються:
на основі нормативно-правових актів з охорони праці;
технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва;
вимог безпеки, викладених в експлуатаційній та ремонтній документації підприємств — виготовлювачів устаткування, що використовується на конкретному підприємстві.
Інструкції необхідно розробляти відповідно до переліку інструкцій, який складає служба охорони праці підприємства за участю керівників підрозділів, служб головних спеціалістів, служби організації праці та заробітної плати. Такий перелік, а також зміни чи доповнення до нього затверджує роботодавець і направляє в усі структурні підрозділи/служби підприємства.
Необхідні інструкції розробляють або переглядають безпосередні керівники робіт, відповідальні за своєчасне їх виконання. Це, наприклад, начальники виробництва, цеху, дільниці, відділу, лабораторії та інших підрозділів підприємства.
Роботодавець може доручити розробити інструкції, що є однаковими для декількох структурних підрозділів, найбільш фаховому керівнику підрозділів. А він надалі має погодити їх з іншими керівниками підрозділів.
Також роботодавець:
затверджує інструкції наказом;
здійснює загальне керівництво розробленням/переглядом інструкцій;
контролює, щоб працівники дотримували вимог інструкцій.
Підстава — п. 4 розд. І, п. 3 розд. IV, п. 8 розд. І Положення № 9.
Інструкції, які вводять у дію (переглядають) на підприємстві, СОП реєструє в журналі реєстрації інструкцій з охорони праці на підприємстві в порядку, встановленому роботодавцем.
Примірники інструкцій СОП видає керівникам структурних підрозділів (служб) підприємства з реєстрацією в журналі обліку видачі інструкцій з охорони праці на підприємстві.
У кожного керівника структурного підрозділу (служби) підприємства має бути у наявності комплект примірників інструкцій, необхідних для працівників усіх професій і для всіх видів робіт підрозділу (служби), а також перелік цих інструкцій, затверджений роботодавцем.
Повний комплект інструкцій зберігають у паперовому вигляді або на електронних носіях у доступному для працівників місці. Це місце визначає роботодавець — так, щоб працівникам було зручно ознайомлюватися з інструкціями.
Організація вивчення інструкцій працівниками забезпечується роботодавцем відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15 (далі — Типове положення).
Порушення працівником цих вимог повинно розглядатися як порушення трудової дисципліни, за яке до нього може бути застосовано стягнення згідно з чинним законодавством.
Класифікація інструкцій з охорони праці на підприємстві
Інструкції можуть розроблятися як за професіями, так і за видами робіт.
Інструкція з охорони праці за професією містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці за певною професією, а інструкція з ОП під час виконання робіт встановлює вимоги безпечного виконання працівником певного виду робіт.
Як свідчить практика, на деяких підприємствах «забувають» розробляти інструкції саме за видами виконуваних робіт, однак це є порушенням чинного законодавства.
Для нових виробництв, що вводяться в дію вперше, допускається розроблення тимчасових інструкцій, що мають відповідати вимогам Положення № 9. Вимоги тимчасової інструкції повинні забезпечувати безпечне здійснення технологічних процесів (робіт) і безпечну експлуатацію обладнання.
Тимчасові інструкції також можуть розроблятися як за професіями, так і за видами робіт. Вони вводяться в дію на строк до прийняття нововведених виробництв в експлуатацію.
Інструкції повинні містити тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов’язкове самими працівниками.
Форма титульного аркуша інструкції з охорони праці, що діє на підприємстві
Форма першої сторінки інструкції з охорони праці, що діє на підприємстві
Форма останньої сторінки інструкції з охорони праці, що діє на підприємстві
Інструкції, що діють на підприємстві, належать до нормативних актів про охорону праці, чинних у межах конкретного підприємства. Вони повинні відповідати:
чинному законодавству України;
вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці: правил, норм, стандартів, інших нормативних і організаційно-методичних документів про охорону праці, на основі яких вони розробляються.
Вимоги до побудови, структури й змісту розділів інструкцій з охорони праці встановлює розділ ІІ Положення № 9.
Інструкція повинна мати назву й скорочене позначення — код, порядковий номер. Назва інструкції стисло вказує, для якої професії або виду робіт вона призначена.
Загальні положення щодо охорони праці, організаційні та технічні вимоги безпеки в інструкціях потрібно визначати на основі:
законодавства України, стандартів, правил, інших нормативних та організаційно-методичних документів з охорони праці;
документів з охорони праці стосовно відповідного виробництва, професії чи виду робіт.
характеристики робіт, що виконує працівник конкретної професії відповідно до її кваліфікаційної характеристики.
Також варто проаналізувати:
небезпеки, які можуть призвести до травмування, погіршення здоров’я чи смерті людини під час трудової діяльності, завдати шкоди майну або навколишньому середовищу;
обставини й причини найбільш ймовірних аварійних ситуацій, нещасних випадків і професійних захворювань, характерних для конкретної професії (конкретного виду робіт);
вимоги безпеки до технологічного процесу, виробничого устатковання, інструментів і пристроїв, що працівник застосовує під час конкретних робіт;
вимоги експлуатаційної та ремонтної документації і технологічного регламенту.
Текст має бути стислим, зрозумілим, конкретним — без можливості різного тлумачення. У ньому потрібно уникати посилань на нормативно-правові акти, вимоги яких враховувалися при розробленні інструкції.
У тексті застосовують лише загальноприйняті скорочення та абревіатури і не використовують:
невластиві для нормативних актів слова, словосполучення і звороти, характерні для розмовної мови;
довільні скорочення слів;
різні терміни для позначення одного поняття, а також іноземні слова чи терміни, якщо є українські відповідники.
Для наочності окремі вимоги можна ілюструвати малюнками, схемами, кресленнями тощо. Якщо безпеку роботи обумовлюють певні норми, як-от величини відстаней, напруги тощо, їх також наводять в інструкції.
Вимоги до побудови, структури й змісту розділів інструкцій з охорони праці встановлює розділ ІІ Положення № 9.
Інструкція повинна мати назву й скорочене позначення — код, порядковий номер.
Назва інструкції стисло вказує, для якої професії або виду робіт вона призначена.
Дізнайтеся, 
