експерт із питань домедичної допомоги, директор ліцею № 208 м. Києва, вчитель медико-санітарної підготовки
За різних обставин працівник може отримати термічні або хімічні опіки. В умовах воєнної агресії ризик отримання таких ушкоджень значно зростає. У статті розповімо про те, які існують види опіків та як правильно надати домедичну допомогу при опіках постраждалому.
Опік — це травма м’язової тканини або шкіри, викликана дією тепла, електроенергії, хімічних речовин, тертя або випромінювання.
Високий ризик отримання працівниками опіків існує на виробництвах, де використовують рідини, які нагріваються до високих температур або хімічно активні речовини, де сильно нагріваються робочі поверхні працюючих механізмів. Наслідком надзвичайної ситуації на таких підприємствах або порушення техніки безпеки працівниками можуть стати термічні та хімічні опіки.
Зазвичай причинами опіків є полум’я (50%), гарячі рідини і пар (30%) і розпечені тверді предмети (5-10%). До опіків на виробництві можуть призвести:
теплові прояви електричної енергії (контакт з електричними проводами, несправними приладами або електричними системами);
необережне поводження з вогнем;
порушення правил пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт;
порушення правил пожежної безпеки в технічному процесі;
порушення правил влаштування та експлуатації приладів опалення;
підпали;
ракетно-бомбовий удар, внаслідок якого руйнуються будівельні конструкції та відбувається загоряння.
Запобігання опікам на виробництві включає дотримання правил безпеки, носіння відповідного захисного спорядження та своєчасну першу допомогу у разі нещасних випадків.
Крім термічних та хімічних опіки існують також опіки кислотами, лугами, термохімічні.
Термічні опіки з’являються, коли людина доторкається до розжарених предметів, полум’я або ж якщо на її шкіру потрапляє гаряча рідина чи пара.
Хімічні опіки виникають, якщо на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки впливають концентровані неорганічні й органічні кислоти, луги, фосфор тощо. Наприклад, під час недотримання інструкції щодо роботи з дезінфекційними хімічними засобами.
Коли ж загоряються або вибухають хімічні речовини, утворюються термохімічні опіки.
Під час опіку кислотами на місці опіку утворюється сухий струп. Такі опіки є глибокими.
Опіки лугами переносять важче, ніж опіки кислотами, бо під час таких опіків тканини вологі.
Опік дихальних шляхів — один із найнебезпечніших. Про наявність такого опіку може свідчити те, що він стався у закритому приміщенні — кімнаті, кабіні ліфта, шахті; внаслідок дії пари, полум’я.
Ознаки опіків дихальних шляхів:
наявність опіків на обличчі та шиї;
ускладнене дихання і запаморочення, сиплий голос;
сплутаність або втрата свідомості;
обгоріле волосся на обличчі, сліди кіптяви на роті;
біль у горлі, порушення ковтання.
Потерпілого потрібно якомога швидше перенести в безпечне місце, далеко від джерела агресивних речовин, забезпечити доступ свіжого повітря в приміщення.
Умовно всі опіки поділяють на легкі та тяжкі. Тяжкими вважають опіки, які займають не менше ніж 10% поверхні тіла.
Термічні опіки виникають унаслідок впливу високої температури на поверхню тіла. Це найпоширеніший вид ушкоджень (90—95% усіх опіків). Найчастіше трапляються опіки від дії полум’я, гарячої рідини, пари, а також при дотику до гарячих предметів. Загибель тканин настає внаслідок зсідання білків від безпосереднього впливу термічного чинника на тканини. Для утворення опіку має значення не лише температура травмувального чинника, а й тривалість його впливу.
При термічних опіках залежно від температури ушкоджувального чинника, його обсягу, часу і площі контакту з ділянкою тіла, ушкодження можуть бути різними по тяжкості. Розрізняють чотири ступені термічного опіку:
І — шкіра червоніє та набрякає;
ІІ — з’являються пухирі, наповнені жовтуватою рідиною;
ІІІ — утворюється некроз шкіри (струпи);
ІV — обвуглюється тканина. Якщо площа опіку велика, виникає шок.
За глибиною ураження тканин хімічні опіки також бувають чотирьох ступенів:
І — шкіра червоніє, з’являється легкий набряк;
ІІ — виникає сильний набряк, утворюються пухирі різного розміру, форми;
ІІІ — пухирі темніють або біліють за кілька хвилин, годин; шкіра припухає, виникає різкий біль;
ІV — настає омертвляння не лише шкіри, а й підшкірної жирової клітковини, м’язів та зв’язкового апарату суглобів.
При значних опіках підвищується температура тіла, хворого морозить, нудить, з'являється головний біль, запаморочення. Що поширеніший опік і глибше ушкодження, то небезпечніший він для життя потерпілого. Опіки 30% поверхні тіла часто закінчуються летально.
Опіковий шок настає в момент опіку та триває від 1 до 3 діб. Він виникає внаслідок потоку больових подразнень, які надходять до центральної нервової системи. Спочатку відбувається збудження (еректильна фаза), а потім — виснаження і позамежове гальмування нервової системи (торпідна фаза).
Опіковий шок характеризується тяжкими гемодинамічними розладами, пов’язаними з втратою великої кількості плазми крові та токсичною дією продуктів розпаду тканин. Больові подразнення за значних опіків під час еректильної фази швидко призводять до тяжких порушень функції центральної нервової системи.
Клінічні ознаки опікового шоку:
блідість;
ціаноз;
зниження температури шкірних покривів, вільних від опіків;
тахікардія;
задишка;
спрага;
озноб;
блювання;
спочатку ясна, а потім затьмарена свідомість.
Ступінь опікового шоку залежить від поширеності ураження. Якщо загальна площа опікової поверхні менше ніж 20%, розвивається легкий опіковий шок. У разі ураження 20—60% поверхні тіла — тяжкий шок. Якщо ураження досягає 60% поверхні тіла й більше, виникає надзвичайно тяжкий шок.
Перед тим як надавати допомогу необхідно переконатися у відсутності небезпеки для себе, оточуючих, потерпілого та тільки за її відсутності переходити до наступного кроку.
Передусім необхідно усунуту джерело опіку, і чим швидше ви це зробите тим краще. Виведіть або винесіть потерпілого з вогню або небезпечної зони.
Під час надання домедичної допомоги потерпілим з опіками потрібно керуватися Порядком надання домедичної допомоги постраждалим при термічних опіках, затвердженим наказом МОЗ від 09.03.2022 № 441.
Якщо загорівся одяг, необхідно негайно його зняти або накинути щось на потерпілого (мішок, тканину), щоб запобігти доступу повітря до вогню. Знімайте одяг і пересувайте потерпілого дуже обережно, щоб не пошкодити цілісність шкірного покриву. Розрізайте одяг, не відриваючи його від шкіри. Частини одягу, що прилипли, залиште під асептичною пов’язкою. Зніміть прикраси, які є на ділянці опіку.
Полум’я на одязі можна гасити водою чи засипати піском. Також його можна гасити, якщо потерпілий буде качатися по землі.
Заспокойте потерпілого та поясніть йому свої подальші дії. Викличте екстрену медичну допомогу та дотримуйте вказівок диспетчера прийому виклику.
Місце опіку потрібно охолодити. Для цього промивайте його протягом щонайменше 20 хвилин водою кімнатної температури, якщо площа опіку не перевищує 20% у дорослих або 10% у дітей. Після охолодження накладіть на місце опіку чисту, стерильну суху марлеву пов’язку. Пов’язка не повинна тиснути на м’які тканини.
До обпечених ділянок не можна:
доторкатися руками;
проколювати на них пухирі;
відривати шматки одягу, які прилипли до місць опіку;
наносити протиопікову піну на щойно обпечене місце;
змащувати ушкоджені ділянки олією, кремом, маззю, яєчним білком та іншими подібними засобами.
Якщо пухирі випадково пошкодились чи розірвались, накладіть стерильну пов'язку. Запобігайте будь-якому забрудненню опікової поверхні.
Якщо потерпілого морозить, необхідно його зігріти: вкрити, дати багато пиття. У випадку, якщо він знепритомнів, слід дати йому понюхати вату з нашатирним спиртом. У разі, якщо потерпілий не дихає, починайте серцево-легеневу реанімацію.
Забезпечте постійний нагляд за потерпілим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. Якщо стан потерпілого погіршився до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, диспетчеру потрібно зателефонувати повторно.
У консультації — рекомендації експерта, як надати домедичну допомогу потерпілому, який опинився під завалом або ж у понівеченому транспортному засобі.
Якщо одяг потерпілого просочився хімічною рідиною, потрібно швидко зняти його, розрізати чи розірвати на місці події. Потім слід механічно видалити речовини, що потрапили на шкіру.
При опіках концентрованими кислотами, окрім сірчаної, поверхню опіку протягом 15—20 хв обмивайте струменем холодної води. Сірчана кислота при взаємодії з водою виділяє тепло, що може посилити опік.
У деяких випадках контакт речовини з водою протипоказаний — наприклад, органічні сполуки алюмінію при з’єднанні з водою займаються.
Після змивання нейтралізуйте дію хімічних речовин.
Місця опіків, спричинених основами, також добре промийте під струменем холодної води, а потім обробіть 2%-вим розчином оцтової або лимонної кислоти.
Якщо невідомо, яка хімічна речовина спричинила опік, і немає нейтралізувального засобу, накладіть на місце опіку чисту суху пов’язку. При цьому, якщо можливо, збережіть зразок або детальний опис хімічної речовини для ідентифікації. Потерпілого негайно доправте до медичного закладу.
За наявності в потерпілого термоінгаляційного ушкодження дихальних шляхів:
